В основу дослідження лягли експерименти з мишами. Гризунів примушували дихати забрудненим повітрям п'ять днів на тиждень по шість годин протягом 10 місяців.

Концентрація забруднення повітря відповідала показникам, властивим деяким міським районам, де люди змушені вдихати частинки, вироблені машинами і заводами. Деякі з цих частинок настільки малі, що здатні досягати найвіддаленіших ділянок організму.

Через 10 місяців учені провели ряд тестів, щоб визначити зміни в розумових здібностях мишей. Після кількох тренувань їх помістили на добре освітлений майданчик і дали час знайти затишну темну нірку, де гризуни могли б відчувати себе комфортно.

Миші, які дихали брудним повітрям, шукали нору довше і частіше забували, де вона розташована. Крім того, у них виявився більш високий рівень тривожності і депресії, ніж у їх родичів.

Вчені уважно проаналізували область гіппокампу в мозку "міських" мишей, яка відповідає за процеси навчання, пам'яті і настрою, і виявили в ній явні фізіологічні відхилення. Будова клітин виявилося більш спрощеним, а в самій області виявилися ознаки запалення.