Цей дорогоцінний метал є відомим людям більше 4 000 років, але в ті часи він не знайшов свого застосування через свою тугоплавкість. Назва "platina" - це зменшувальне слово від іспанського "plata", що означає "срібло". У Європу у великій кількості платина потрапила у XVIII столітті з іспанських рудників в Південній Америці. Використовувати це «срібельце» не могли, так як не розчинити, ні розплавити
його не вміли. Відокремлювали його від срібла і золота вручну, а видобуту
платину за наказом іспанського короля висипали в море. Довго платину вважали
породженням сатани, бо у світі не повинно було існувати металу важчого за золото. На початку XIX століття платинові родовища були знайдені на Уралі. Величезну
роль у долі цього металу відіграло відкриття російськими вченими Любарським і
Соболевським порошкової металургії. Обмеженим тиражем в першій половині XIX
століття монетний двір випускав монети із платини номіналом 3, 6 та 12 рублів,
які зараз становлять велику нумізматичну рідкість. Тепер платина цінується саме завдяки тим якостям, які були вадами раніше:
тугоплавкість (температура плавлення 1773,5 градуса Цельсія) і хімічна стійкість. В
основному її використовують для виготовлення посуду для хімічних лабораторій і в
якості каталізаторів, в тому числі в двигунах автомобілів.
|